Едуард Юрченко: Наше розуміння Нації

Комуністів та лібералів об’єднує або заперечення нації як явища, або її розуміння як певної сукупності індивідуумів з паспортами певного зразку. Чого вартий такий підхід, продемонстрували події на Сході нашої країни, коли «українці за паспортом» палили наші прапори, вбивали наших чоловіків та ґвалтували наших жінок, єдиною провиною яких було те, що вони були українцями на українській землі. Можна згадати й багатий досвід західних країн де, наприклад, «французи за паспортом» відзначають свята масовим спаленням авто, що належать звичайним французам.

Праві розуміють націю абсолютно протилежним чином. Для них вона спільнота «і мертвих, і живих, і ненароджених», як вчив Тарас Григорович Шевченко.

Нація – це розширена родина, унікальна спільнота, перебування в якій є подарунком від Бога та природи. За величним порівнянням відомого філософа Йогана Готфріда Гердера, «нації – це думки Бога». Зведення нації до сукупності людей з певним документом не просто суперечить здоровому глузду, а й спростовується всім ходом світової історії.

Зрозуміло, що становим хребтом української нації є українці за походженням. Але як же бути з усіма іншими? У цьому питанні нам знову приходить на допомогу розуміння нації як родини. Зазвичай у родині народжуються, але в неї можна прийти й через всиновлення або побратимство, яке в наших пращурів було не сентиментальним проявом близької дружби, а надзвичайно важливим актом звичаєвого права.

Зараз ситуація повторюється. Чимало неукраїнців віддали життя за нашу націю, чимало проливають за неї кров просто зараз. Вони стали побратимами наших захисників, і саме вони чи не єдині мають право на всиновлення нашою матір’ю Україною – тобто «вкорінення» чи «натуралізацію» мовою сучасної юриспруденції.

Едуард Юрченко

АЗОВ.ПРЕС

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!