Навчитись не зважати на політичні вистави

Одна з головних рис нинішньої ліберально-олігархічної системи – низькоякісна театральність. Актори трапляються різні: від майстерних виконавців своїх ролей до нездар. Декорації просто огидні. Сценарії за великим рахунком позбавлені сенсу. Але одна вистава змінює іншу, а багатьом глядачам здається, що жодної альтернативи немає.

Вистава під назвою “Надія Савченко” – одна з найцинічніших. Сотні українців знаходяться в російському полоні, а увага всієї країни прикута до однієї-єдиної “героїні”. Гасло “Free Savchenko” стало такою собі національною ідеєю. Поруч із Порошенковими обіцянками безвізового режиму, якому присвячувалась більша увага, ніж стратегічним питанням протидії російському агресору.

“Героїня Савченко” була вигідна багатьом. Порошенку, псевдо-опозиційній Тимошенко, громадянам, які відмовлялися вийти із зони комфорту. У той час багато українських патріотів, зокрема вояків-добровольців, знаходилося не лише в російському полоні, але й за ґратами в Україні. Вони потребували реальної допомоги (оплата адвокатських послуг, підтримка під час судів тощо). Натомість підтримка Савченко не вимагала жодних зусиль. Савченко була десь далеко, у Росії, і за неї можна було вболівати, не встаючи з дивану.

Мова не йде про те, що Савченко не потрібно було намагатися повернути з “полону”. Повертати потрібно всіх і вже потім розбиратися, хто як туди потрапив. Але людину з тверезим критичним мисленням не могла не дивувати зосередженість уваги на одній особі.

І ось Савченко повернулася в Україну, а вистава перейшла в режим буфонади. Савченко проявила себе як цинічна і психічно неадекватна особа, котра популяризує в суспільстві підривні антидержавні тези. Але Порошенко вже так остогид багатьом українцям, що тези Савченко декому почали здаватися привабливими.

Днями вистава отримала продовження. Влада своєю некомпетентністю в справі Савченко перетворила її з нікчеми на значиму персону. Фактично, вони один одного варті: Савченко, Луценко, Порошенко.

Олігархічному політикуму легко ставити свої вистави. Він контролює ЗМІ. Він користується тим, що суспільство вже звикло до безсенсовості. Але історія із Савченко мала б навчити багатьох українців, що не варто довіряти тому, що показують на сцені. За межами вистави існує реальне життя, реальна боротьба, реальні герої.

Майже щодня тривають бойові дії на Донбасі. Майже щомісяця репресивний апарат режиму Порошенка намагається завдати удару по націоналістичному руху. І таки щодня націоналісти стають міцнішими, гуртуються, роблять свою працю все більш системною. Епоха вистав має закінчитися.

Михайло Стусаненко, Національний корпус

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!