Горлохват: Тарас Шевченко

Він не був скотоселюком-хохлобидленком
Покріпачена частина козацтва – окрема верства
На тих землях іще існувала освітня система старої Гетьманщини – бодай персоніфікована наукою п”яного дяка.
Але у тій науці був Сковорода – хмільне та страшне питво української консервативної революції у старих міхах
Коли його викупили – він писав сатири на подворянену козацьку старшину, але плотно та весело тусив саме з нею
Його мучало до болю те, що українська кшатрійська каста розколота реформами катерини-скотоложниці – на кріпаків та на дворян
Селюки та свинопаси його мало обходили
Ніцшеанець задовго до Ніцше, прихільник архаїчного зубодробільного націонал-социализму, деміург вигаданої України та її вигаданої золотої доби, якої ніколи не було, але яку можна створити за допомогою заліза та крові
09.03.2001 його згадали як слід – атакою на буржуазну демократію
Якось так, панове…

За байраком байрак,
А там степ та могила.
Із могили козак
Встає сивий, похилий.
Встає сам уночі,
Іде в степ, а йдучи
Співа, сумно співає:

“Наносили землі
Та й додому пішли,
І ніхто не згадає.
Нас тут триста, як скло!
Товариства лягло!
І земля не приймає.
Як запродав гетьман
У ярмо християн,
Нас послав поганяти.
По своїй по землі
Свою кров розлили
І зарізали брата.
Крові брата впились
І отут полягли
У могилі заклятій”.

Та й замовк, зажуривсь
І на спис похиливсь.
Став на самій могилі,
На Дніпро позирав,
Тяжко плакав, ридав,
Сині хвилі голосили.
З-за Дніпра із села
Руна гаєм гула,
Треті півні співали.
Провалився козак,
Стрепенувся байрак,
А могила застогнала.

 Gorlohvat

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!