Анастасія Сердюк: Ультралівий екстремізм: чи є загроза в Україні

Поруч із ісламістським тероризмом візитною карткою сучасних західних країн є ультралівий екстремізм. Днями в італійському місті Тренто навпроти центрального входу в офіс партії націоналістичної організації CasaPound (ця політична сила, до речі, відзначилася активною підтримкою України) розірвався саморобний вибуховий пристрій. Ультраліві вдавалися до терору проти патріотичних сил протягом усієї виборчої кампанії. Однією з причин активізації лівацького екстремізму стало передчуття краху на виборах (як уже відомо, це передчуття підтвердилося).
Італійські ліваки не самотні. Ультралівий екстремізм є особливо відчутним у Німеччині, Греції, Іспанії. Протягом останніх років ми могли спостерігати спалахи лівацького терору у США. Напади на людей із консервативними поглядами, масові заворушення, погроми магазинів. Всього цього було достатньо, аби декілька сотень тисяч простих американців підписали петицію з вимогою визнати так званих “антифашистів” терористами. Латиноамериканські країни відзначилися терористичною активністю радикальних феміністок та ЛГБТ-активістів, спрямованою передусім проти церкви (від фізичних нападів на вірян до закладання вибухівок у храмах).
Зростання ультралівого екстремізму на Заході змушує задуматися, чи не загрожує щось подібне українцям.
З одного боку, ліваки у сучасній Україні – це крайній політичний і громадський марґінес. Так, вони мають хороше фінансування і підтримку з боку ЗМІ. Але в чисельному відношенні, а також за критеріями безпосереднього впливу на суспільство – це своєрідна секта.
Не мають ліваки і силового впливу. 2014 рік розділив українське лівацтво на проросійське і прозахідне. Частина “антифашистів”, які були готові до силових дій, поїхала на Донбас і влилася в ряди “ополчения Новороссии” (таким чином “нові ліві” побраталися із любителями СРСР).
Окрім того, в Україні існують несприятливі умови для ультралівої пропаганди, адже українці добре відчули на собі панування лівацьких ідей. Тому далеко не всі, хто фактично поділяє низку ідей неомарксистського руху, відверто декларує себе лівими.
Але цілком відкидати ризики, пов’язані з існування лівацьких угрупувань, не можна. Те, що Україна свого часу не пройшла декомунізації, стало сприятливим ґрунтом для запуску механізмів гібридної війни. Москва скористалася тим, що частина мешканців України плекала симпатії до комуністичного минулого. Хоч багато хто вважав, що популярність таких поглядів не несе ніякої загрози і комуністів потрібно толерувати “в ім’я демократії”. Не можна допускати, аби щось подібне (нехай і в менших масштабах) відбулося з “новими лівими”.
Ми вже бачили плакати “Смерть нації!” та інші агресивні антинаціональні і асоціальні випади з боку ультралівих. Якщо толерувати це зло, воно проявлятиметься у більш сміливих формах – не лише у плакатах, але й у діях. Варто відзначити, що ряди лівацьких рухів зазвичай поповнюються людьми з нестійкою психікою і озлобленістю на суспільство. А такі люди з легкістю вдаються до невмотивованого насильства.
Якщо ми не хочемо, щоб на українських ветеранів нападали банди “антифашистів”, якщо не хочемо, щоб психи, шукаючи “буржуїв”, громили магазини простих українських громадян, якщо не хочемо, аби феміністки та ЛГБТ-активісти закладали вибухівку в українських церквах, ми повинні вже зараз усвідомлювати загрози, які несуть різноманітні лівацькі рухи.

nationalcorps

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!