Непрофесіоналізм чи байдужість влади у захисті українських громадян?

В одній зі своїх статей наближений до Порошенка політолог Віктор Уколов, висловив обурення тим, що на сьогодні “…українську владу критикують, лають на всі заставки, незважаючи на очевидні досягнення попри війну, шматують щохвилини в ефірах”. Але, мабуть, ця критика не є безпідставною навіть попри те, що “протягом останніх чотирьох років представники політичної влади в Україні зробили певну кількість кроків для того, щоб модернізувати цю країну, трансформувати цю країну, перетворити її на відкрите, демократичне суспільство (голова представництва ЄС в Україні Хюг Мінгареллі, 1 березня 2018 р.).

Ми згодні з тим, що чинна влада навчилася швидко виконувати вимоги міжнародних партнерів України – передусім створювати відповідне враження, як це було із новим законопроектом “Про основи національної безпеки України”.

Разом з тим, влада нічого не робить для виведення нашої держави з т.зв. міжнародної ізоляції, яка виникла внаслідок організованого російською стороною кримінального провадження стосовно українських громадян – патріотів, захисників територіальної цілісності та суверенітету, учасників антитерористичної операції на сході України. Внаслідок чого, виникла небезпека життю українських патріотів під час їхнього перебування за кордоном, насамперед в країнах, чиє керівництво прихильне чи підконтрольне РФ

Підтвердженням цього стали арешти низки громадян України, здійснені за позовом Слідчого комітету РФ у 2017 році в Білорусі та Італії, а також тимчасове затримання 23 грудня цього ж року в аеропорту Женеви Арсенія Яценюка. На перший погляд це лише три країни, але водночас гарний привід застерегти захисників України, та загалом українців від поїздок за кордон, а також продемонструвати світовій спільноті т.зв. “силу російського правосуддя”.

Зокрема, до сьогодні залишаються не вирішеними питання щодо звільнення незаконно заарештованих 24 серпня 2017 р. в Білорусі Павла Гриба (син капелана ЗС України) та 30 червня 2017 року в Італії старшого сержанта Національної гвардії Віталія Марківа. Головна причина цього – беззубість української сторони у захисті власних громадян, а можливо, просто тупість окремих високопосадовців. Може влада боїться отримати ще одну Надю Савченко яку доречніше було б залишити на санаторно-курортному лікуванні в Росії.

А оскільки ні МЗС, ані Генеральна прокуратура України неспроможні мобілізувати світове співтовариство на боротьбу проти протиправної діяльності Росії, як і на початку її збройної агресії проти нашої держави відповідну роль на себе взяла українська спільнота в особі волонтерських та громадських організацій. Так за їхньої ініціативи, у березні 2018 року перед італійськими посольствами в Великобританії, Греції, Іспанії, Португалії, США Угорщині, Україні, Франції та інших країнах пройдуть акції на підтримку незаконно заарештованого в Італії Віталія Марківа. Як повідомив на своїй сторінці у соціальній мережі “Facebook” координатор Оргкомітету Рим-Євромайдан Олесь Городецький, 8 березня 2018 р. відповідна акція відбудеться в Римі, а 10 березня пройде в Нью-Йорку під Генеральним консульством Італії.

Такий стан справ змушує нас поставити кілька питань українській владі.

Чому вона в котре намагається відмежуватися від вирішення таких проблемних питань? Чому громадські українські організації проявляють більшу активність на міжнародній арені, ніж наше МЗС?

Що роблять МЗС, Генеральна прокуратура, МВС України у переслідуванні вбивць українських військовослужбовців та мирних мешканців Донецької і Луганської областей, а також росіян і всіх тих, хто причетний до окупації Криму?

Чому всі ці державні структури нехтують здобутими, зокрема, Головним управління розвідки України та міжнародним розвідувальним співтовариством (сайт “Миротворець”), достовірними відомостями про росіян, які воювали проти України на Донбасі чи брали участь у виконанні злочинних наказів керівництва РФ з окупації Криму?

Скільки потрібно чекати на підготовку українською стороною необхідних звернень до міжнародних правових організацій щодо відкриття кримінальних проваджень та переслідувань російських вбивць українського народу, а також визнання ЛДНР терористичними організаціями?

Водночас, хочеться відзначити і “здобутки” нашої влади. Так, завдяки високому професіоналізму представників відповідальних органів (повідомлялося вище):

– не завершивши кримінальне провадження проти винуватців розстрілу 20 лютого 2014 року Небесної Сотні, Генеральна прокуратура України організовує відкриття кримінальних проваджень проти учасників Майдану за підозрою у вбивстві силовиків (заява начальника департаменту спецрозслідувань Сергія Горбатюка від 12 лютого 2017 р.);

– вдалось уникнути покарання Юрію Колобову, міністру фінансів України часів Віктора Януковича, за розтрату та привласнення ним близько 220 млн. грн. з держбюджету (21 лютого Печерський районний суд Києва закрив справу із закінченням терміну давності);

– знято санкції з низки наближених до зрадника Януковича осіб, зокрема заступника глави АП Андрія Портнова, колишніх очільників СБУ Олександра Якименка та Ігоря Калініна, сина колишнього прем’єр-міністра Олексія Азарова, екс-міністра юстиції України Олени Лукаш, народного депутата Сергія Клюєва, соратника колишнього президента Юрія Іванющенка;

– Інтерпол скасував міжнародний розшук колишнього голови Національного банку України Сергія Арбузова, та міжнародного злочинця Ігоря Гіркіна.

azov.press

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!