Святкуючи тріумф Православ’я

Сьогодні у Церкви особливе свято. Часто в неділю ми згадуємо святих та мучеників, ще частіше – євангельські події. Сьогодні ж Церква святкує день торжества православ’я – перемоги Еклезії над єресями та тиском світської влади.
У цей день ми згадуємо історичну подію перемоги правдивої християнської віри над єрессю іконоборства, котра відбулася на Сьомому Вселенському Соборі 787 р. та була урочисто підтверджена на Помісному Константинопольському Соборі у 842 році.
Саме тоді встановлено це свято, коли остаточно було подолано помилкову течію в християнстві і до храмів урочисто внесли святі образи – ікони, з якими боролися протягом десятків років візантійські імператори.
Тоді Церква не просто подолала якусь чергову єресь. Вона подолала намагання імператора втрутитися в церковне життя, нав’язати християнській громаді свою волю. Іконоборчий рух розпочав імператор Лев ІІІ Ісавр, який відзначився успішною боротьбою із зовнішніми ворогами держави. Слава і вплив спонукали його диктувати свою волю й Церкві, визначати, що правильно, а що – ні.
Ми пам’ятаємо, як в перші століття світська влада спочатку намагалася знищувала християнство. А потім, коли це не вдалося, виникла спокуса перетворити Церкву на суспільну інституцію. Мовляв, справа Церкви – звершувати богослужіння. А в повсякденному житті Церква має підпорядковуватися земній владі та сліпо виконувати її волю.
Тож перемога над іконоборцями – це не просто перемога над відхиленням у віровченні. Це тріумф Церкви, про яку Христос говорив “і ворота пекла не здолають її”.
І сьогодні це свято особливо актуальне. Адже чи не бачимо ми намагання змусити нас відкинути Істину? Мовляв, слід бути толерантними і політкоректними, а істин багато?
Сьогодні відбувається молебень із виголошенням анафем єресям. Виголошення анафеми не є прокляттям. Це чітке дистанціювання від помилок. Це дуже тверде і непохитне “ні” спробам спрофанувати церковне вчення, змарґіналізувати його, відсторонити Церкву від визначення того, де є правда, а де – помилка.
З часу іконоборства минуло понад тисячу років. Але як і тисячу років тому, Церква Христова протистоїть намаганням тиску сучасного світу. Мовляв, будьте “прогресивніші” – дозвольте аборти, вінчайте гомосексуалістів, моліться разом з єритиками, вірте у Христа разом із недільним гороскопом та китайським календарем. Святкуючи день торжества православ’я, ми надихаємося подвигом мучеників за Істину. Ми вчимося у святих не приймати інших богів, не приймати морального релятивізму, зміни своєї моралі залежно від зміни суспільної ситуації та приходу нової світської влади.
З початку свого існування Церква протистоїть світу. Інколи ми озираємося навколо і здається, що Церква на грані поразки у цій боротьбі. Але так не раз вже було в історії, коли темрява перемагає і сил людини не вистачає, нам допомагає сам Господь. Тож віримо, уповаємо і докладаймо зусиль для чергового тріумфу православ’я!
P.S. Важливо пам’ятати, що цей день став святковим до розколу Східної і Західної Церкви XI сторіччі. Тож мова тут не про православ’я, яке ми сьогодні розуміємо як противагу Католицькій Церкві, а про православ’я, яке було спільне для цілої Христової Церкви аж до 1054 року.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!