Люцифер: генеза глобальної містифікації

Очевидно, що принаймі у середовищі так званої “білої цивілізації”, яка переважно має християнські корені, знайдеться не так багато людей, які жодного разу протягом життя не чули би про існування сатани хоча би на рівні міфу. Інша справа, що саме вони чули і врешті решт яке світоглядне сприйняття зазначеного персонажу сформувалося у цілих поколінь чи націй. Неважко переконатися в тому, що протягом кількох минулих століть з початком так званої Епохи Відродження образ сатани завдяки старанням багатьох філософів, митців і громадських діячів став не таким однозначним і акцентованим. Більше того, цей образ частенько набував відтінків героїзації чи романтизації, утопаючи у сутінкових напівтонах і екстравагантних іграх розуму. Людство уже заплатило надзвичайно високу ціну за таку ліниву і лукаву розслабленість. Але не менше на кону у цьому трагікомічному водевілі ще попереду.

Колись його звали Люцифер, що перекладається як «світлоносний» або «ранішня зоря» (від лат. lux – «світло» + fero «несу»). Тоді він був величним архангелом і вірним слугою Бога. Але потім він, а за ним і третина ангелів збунтувалися і увійшли у протистояння з Господом. Причиною бунту стала людина, утворена з тлінного праху на відміну від досконалих духовних істот – ангелів. Адже незбагненним чином саме людина незаслужено удостоїлася нечуваного дару – увійти у сопричастя  з самим Богом у Святій Трійці та розділити з Ним Його Сутність – Абсолютну Любов. Так Люцифер став сатаною, тобто противником (від івр. ‏שָׂטָן‏‎ śāṭān, арам. שִׂטְנָא sāṭānā, геез. śayṭān) або іншими словами дияволом, тобто наклепником (від грец. Διάβολος). В ісламі він отримав Ім’я «ібліс», який вважається утвореним з вогню джином, що відмовився коритися наказу Бога поклонитися разом з ангелами  людині через те, що вважав Адама нижчим створінням. В результаті сатана та ангели, що послідували за ним – демони, були скинуті із Неба на землю. З того моменту згідно концепції, виробленої 325 року на Вселенському соборі в Нікеї, на землі завдання сатани полягає у спокушуванні людей та схилянні їх до гріхів, внаслідок чого їхні душі після тілесної смерті позбавляються вічного блаженства в раю і потрапляють на вічні муки до пекла. Так сатана до сих пір мстить людству за визначене Богом для людей Покликання, а самому Господу намагається довести, що Той колись помилився, обравши людину та зневаживши, як видається дияволу, ангелів.

У Біблії ім’я «сатана» зустрічається 52, а диявол – 33 рази від 2-ої книги Самуїла і до Одкровення Йоанна Богослова. Крім цього, персонажі, найбільш близькі за суттю до диявола, згадуються у Біблії тричі: у книзі Буття — змій-спокусник із забороненим плодом, у Новому Завіті — Князь світу цього, у Апокаліпсисі Іоанна Богослова — дракон, що буде скинутий з небес.

Нам також варто знати про цю істоту ще дещо. Так, він – противник. Але насправді уже переможений противник. Переможений Кров’ю Ісуса Христа на хресті. З моменту його зради і відстпуництва сатана ніколи не мав власної сили і влади. Весь цей час після падіння з висоти покликання Божого Архангела по своїй суті він залишався злиденним жебраком, нікчемним вигнанцем, підступним сепаратистом, пройдисвітом, лузером і шулером. Не більше. Він став князем цього світу лише тому, що Адам оступився тоді, у Едемському саду. Господь створив світ, у якому ми перебуваємо на своєму земному шляху, для людини і передав авторитет управління та розпорядження ним Адаму. Адам, в свою чергу відступивши та відділившись від Бога, втратив цей авторитет, давши простір для дії сатани та його слуг. Однак Жертва Ісуса Христа обнулила ситуацію і відновила споконвічний статус-кво згідно Божого Задуму.

Тактичним завданням сатани є пробудження вподобання чи бажання, яке ґрунтується на страху, гніві, образі, заздрощах, гордині, егоїстичному устремлінні, потягу плоті, жадобі, душевній рані тощо, щоби таким чином спровокувати згоду волі – гріх.

Коли виникає гріх під впливом сатани, зіпсованої плоті чи деградуючого світу, невідкладно та неминуче наступають наслідки – з’являється і простір для дії темних сил, своєрідний офшор у лоні Царства Божого на землі. І якщо християни не воюватимуть за постійне розширення меж цього Царства, то самі вони скоро остаточно ризикують опинитися у духовних резерваціях.

Протягом тисячоліть протистояння сатани людям та намагання помститися Богу, диявол використовував різні тактичні схеми для пристосування та забезпечення схильності людської свідомості до гріха. Ось кілька з них, які особливо активно застосовувалися ним протягом останніх століть:

Тактика 1: сатана – абсолютне зло.

Саме абсолютне. Настільки ж абсолютне як і добро, джерелом якого є Бог. Таким чином робиться спроба утворення у масовій людській свідомості образу біполярного духовного світу, де темний центр сили мало чим поступається центру сили, який уособлює Господь. А значить сатана є реальним гравцем на полі формування світопорядку як в духовному, так і матеріальному вимірі, значить він володіє автономною владою і силою, значить він репрезентує певну систему духовних цінностей та ментальних істин, значить він може бути предметом поклоніння, служіння і пізнання. Крім цього, така формула дає ще одну перевагу: якщо Бог є творцем всього сущого, то значить, за умови існування об’єктивної субстанції зла, Він є також творцем і цього явища.

Але справа в тому, що об’єктивно зла не існує. Загальновідома філософська дилема, яку асоціюють з Альбертом Ейнштейном, полягає в тому, що реально існує лише Добро, яке є гранню сутності і наслідком присутності Бога, а злом називають той стан, коли абсолютно та об’єктивно існуючого Добра в тій чи іншій ситуації є критично мало. Так само як у фізичному світі не існує темряви чи холоду, а самі їх поняття є лише відносними і описовими. Об’єктивно існують лише  світло і тепло, які можна виявити і виміряти. А раз зло є чисто умовним поняттям, то все питання очевидно полягає в тому, наскільки всеохоплюючою і повною є присутність Бога. І якщо концентрація такої присутності є низькою, то це в першу чергу пов’язано з людським гріхом і його прогресуючими  наслідками. І саме цю хворобу, яка передусім має духовний характер, треба  повноцінно лікувати. А де ж тут сатана? Дивимся смислову розшифровку його імені:

Диявол (Сатана, ангел Темряви; єврeйське satan, грецьке – diabolos) – духовна особистість, що перебуває в активному повстанні проти Бога і керує багатьма бісами:

  • головний ворог добра, наклепник, недруг,противник, перешкода, ворог, нашіптувач, звинувачувач,

  • той що злословить, сварить, нападає, перечить, звинувачує,

  • той хто ненавидить, говорить наперекір,

  • той хто прирікається, сперечається, впертий суперник (як головний ворог), що противиться.

Однокореневі єврейські слова:

satam – ворогувати, таїтись у засаді, перешкоджати у дорозі

sitnah – скарга, наклеп, донос і виступ проти (письмовий).

Неважко переконатися, що в персоні сатани ми не зустрічаємо нічого абсолютного, самодостатнього,  та незаперечно об’єктивного. Наклепник, нашіптувач, імітатор, шулер, брехун, злодій, підступний нападник – це його суть. Він не в стані нічого творити. Навіть більше – він не в стані самостійно нічого руйнувати без посередництва людини, без гріховних проявів її вільної волі, без її духовного падіння і душевної деградації.

Тактика 2: сатани не існує.

Тактика проста і безпомилкова – людині не має сенсу остерігатися і протистояти підступам з боку того, кого не існує. І знову ж таки ефективний ментальний удар з метою викривлення Образу Отця в очах людини. Адже, якщо сатани не існує, то, як говориться, на все воля Божа – в тому числі на війни, епідемії, злидні, хворобу рідних, приниження гідності, соціальну несправедливість тощо. В цьому випадку ми маємо справу з жорстоким і далеким богом, який неминуче та болісно карає за все, що не вписується у самовільно встановлені ним правила і приписи. Крім того, якщо нема сатани, то немає і пекла з усіма витікаючими звідси висновками та світоглядними установками. Але правда полягає в тому, що існують і сатана, і пекло. У Старому Заповіті вказівки на існування сатани зустрічаються нечасто.

Однак, у Новому Заповіті такі вказівки стають частими та промовистими.

Чому так? Одне з пояснень є наступним: у Старому Заповіті Бог знаходиться на Небесах, в той час, як сатана, ховається в тінях земних рельєфів, зрідка потрапляючи у світлові промені, що походять від діючих у силі Святого Духа Божих пророків. Але у Новому Заповіті, коли Бог приходить в особі Ісуса на землю, і Царство Боже починає явно і потужно проявлятися у цьому світі, сатана не може приховати своєї присутності і так би мовити підривної діяльності. Після П’ятидесятниці, коли будь-яка людина отримує привілей і покликання бути хрещеною Святим Духом, сатані стає реально тісно, хоча і залишається ще дуже багато людського матеріалу для маніпулювання і ведення духовної партизанської війни. І він надалі розвиває та видозмінює свої тактичні прийоми та схеми.

Тактика 3: сіра зона.

Ця тактика полягає у розмиванні у свідомості людей чітких меж між тим, що належить Богу і тим, що суперечить Божій Природі. Це світ напівтіней і понятійних компромісів. Наприклад, відома історія про Гарі Потера, яка тріумфально крокує по планеті і уже завоювала уми сотень мільйонів дітей. Там є два табори чарівників, одні з яких вочевидь претендують на роль світлих і позитивних героїв, а інші представляють злу та темну сторону. Однак, добре відомо, що будь-які окультні чи езотеричні практики є знаряддям сатани. 

Давайте оглянемося навколо: всюди знаходитимемо приклади процвітання східних медитативних, оздоровчих та бойових практик, дитячої анімації голівудської випічки про монстрів та вампірів, телешоу з екстрасенсами, кабалістичних червоних ниток на зап’ястях рук, засилля у інформаційному просторі астрології, проявів  давніх язичницьких традицій чи святкування новомодного хелоуіну, масового і багатоканального проапгування культури ЛГБТ  і т.д, і т.д. Серед людей, які прямо чи опосередковано у всьому цьому задіяні, знайдеться небагато тих, хто свідомо бажає підпасти під вплив чи тим більше служити демонічним силам. Але, на жаль, у випадку таких людей все відбувається саме так. Чому це стало можливим? Тому що протягом століть у суспільній свідомості дуже обережно, але послідовно формувалася своєрідна «сіра зона» у понятійному апараті та ціннісній сигнальній системі стосовно духовної сфери. Воістину є правильною думка про те, що сатана ніколи не веде нас від видимого добра до видимого зла, а цей процес виглядає як постійне, але малопомітне  скочування від більшого добра до добра меншого. І в якийсь момент абсолютно прогнозовано проходить зміна якості і полюсності сприйняття тих чи інших явищ чи процесів. Як показує досвід, достатньо двох-трьох поколінь, щоби внаслідок проведення цілеспрямованої та осмисленої кампанії завантажити ментальну «сіру зону», піднявши на необхідну висоту планку терпимості чи навіть лояльності до раніше неприйнятних духовних чи моральних постулатів. Наприклад, в умовах сучасної України є всі ознаки того, що подібна кампанія уже розпочалася щодо інституту ЛГБТ та пов’язаних з ним  збочень. Робоча фабула кампанії – неприпустимість дискримінації і боротьба за рівні права для всіх людей, незалежно від статі, раси, мови, віросповідання і … сексуальної орієнтації.

Тактика 4: королівство кривих дзеркал.

Як уже зазначалося вище, сатана не в стані творити. Зате він в стані імітувати, фальсифікувати, виготовляти фальшивки, які при ослабленні духовного зору не завжди просто відрізнити від оригіналу. Така фальсифікація може мати місце як в глобальних процесах, які визначають майбутнє людської цивілізації в цілому, так і в житті окремої людини, родини, спільноти. Часто застосуванню даної тактики можуть передувати прояви інших тактик, згаданих вище. Наприклад, подивимся, як це працює в житті макроспільнот – націй.

Після завершення II світової війни зародилася ідея утворення Євросоюзу, який за початковим задумом мав стати територією Царства Божого на землі. Адже батьки-засновники Євросоюзу, які переважно були християнськими демократами, зокрема такі, як  француз Робер Шуман, німець Конрад Аденауер чи італієць Альчіде де Гаспері, мріяли про об’єднану Європу, яка мала у всіх ключових аспектах суспільного життя першочергово базуватися на християнських цінностях та бути якісно новою спільнотою народів, що нещодавно пережили жахи найстрашнішої в історії людства війни. З цього зароджувався ЄС наприкінці 40-х.  Але після так званих «студентських революцій» кінця 60-х ці ідеї та цінності були підмінені і сфальшовані наступним поколінням європейських політиків, як правило, «лівого» спрямування. Буквально протягом кількох десятиліть. Це відбулося так непомітно і віртуозно, що Церква, зайнята шліфуванням ритуальних горшків та уражена фальшивою толерантністю і суспільною апатією, просто проспала цей процес. І мова йшла про рівність людей, про соціальну справедливість, про свободу особи. От тільки Бога в цьому усьому з кожним витком дегенеративної спіралі ставало все менше і менше. А чим все закінчилося на сьогоднішній день, ми всі прекрасно бачимо. Скажімо, як це мало місце з руйнуванням основоположного для існування християнського світу інституту родини: спочатку здавалося би невинна боротьба обмеженого кола маргіналів за лояльне і терпиме відношення до представників так званих сексуальних меншин, згодом абсолютно необов’язкове законодавче закріплення цієї так би мовити «рівності» у сферах цивільних і трудових правовідносин, освіти та охорони здоров’я, потім   вірусне поширення так званої «гендерної ідеології» та узаконення «цивільних партнерств», а уже буквально за лічені роки – легалізація одностатевих шлюбів і надання їм права на усиновлення дітей. І це ще далеко не кінець. Воістину число Божої повноти «7» і число сатанинської присутності «6» візуально з точки зору формальної логіки знаходяться зовсім поряд, але є діаметрально протилежними і розділеними прірвою з точки зору духовної математики.

Але щось подібне відбулося не лише із ліберальним Заходом. На Сході православна Російська імперія була зметена «привидом комунізму, який бродив по Європі. Але ж комунізм по своїй світоглядній суті так нагадує вмілу імітацію цивілізації, яка будується на християнських цінностях. Про стан сьогоднішньої РПЦ можуть бути різні думки – надто багато в свій час було розстріляно і згнило в гулагівських таборах священиків, які становили духовний цвіт цієї церкви. Але очевидним є той факт, що в оточенні кремлівського карлика просто зашкалює концентрація окультистів далеко не дрібного калібру, часто вихідців із кагебе, яке фахово займалося такими практиками ще у часи нині уже покійного «совка». Пригадуєте той «добрий і милий» новорічний фільм «Чародії», який регулярно з’являвся на голубих екранах 80-х? Чи доводиться дивуватися ментальному феномену уведення цілої нації у певну паралельну реальність у сприйнятті світу та себе у ньому всього за якихось два десятиліття? Питання швидше риторичне. Тим більше, що у попередньому столітті ми уже мали можливість спостерігати подібний феномен, наприклад, у Німеччині 30-х – там відзначилися засекречені ідеологічно-окультні підрозділи Аненербе, яка в свою чергу була серцем орденської організації, відомої під назвою СС (Захисні Загони).

Отже так працює «королівство кривих дзеркал» від найбільшого шулера і наперсточника в історії цього та того світу – сатани. Реальність непомітно перетворюється в «матрицю», а більшість людей про це навіть не здогадується. 

Підміна реальності у цьому світі і у наших життях розпочинається сатаною з руйнування реальності засадничої – реальності взаємовідносин з Богом і перебування у Його присутності, де панує довіра, мир і гармонія. А далі, коли ми вже засліплені і відділені від Господа, сідаємо із сатаною за стіл, щоби зіграти з ним у партію покеру, для противника залишається  лише діло техніки. Прямо як у японському прислів’ї, яке характеризує вершину майстерності обману: вийняти око у коня так, щоби він цього не помітив. І насправді все це робиться з єдиною метою – потім звинуватити людину перед Богом у невірності і відступництві, щоби приректи людину на пекельну вічність і дошкулити та довести Богу, що Він помилявся, коли створив людину за Своїм Образом і обрав її для Сопричастя з Собою, а згодом понизився до людської подоби, щоби дати людству порятунок. Саме так символічно починається найдавніша книга Старого Заповіту – Книга Йова. І проти сатанинського прокурорського обвинувачення стає на захист Адвокат – Ісус Христос.

За матеріалами crs-center.org

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!