Юрій Бондаренко: Стосовно останніх кроків Польщі

У соцмережах не припиняється гвалт стосовно прийнятого у Польщі закону про заборону “бандеризму”. Вставлю свої п’ять копійок і я.

По-перше, кожна нормальна держава завжди мислить своїми прагматичними інтересами і вона не зобов’язана подобатися іншим державам.
По-друге, практика доводить, що стосунки між сусідами завжди бувають непростими. І часто трапляється, що між народами бувають трагічні сторінки історії. Тарас Шевченко колись влучно написав: “В своїй хаті своя правда і сила, і воля”.

Очевидно, що у Берліні не має стояти пам’ятник Наполеону, а у Парижі Бісмарку. У Туреччині не місце пам’ятнику загиблих від геноциду вірмен, а у Вірменії, скажімо, Кемалю Ататюрку. У нас із Польщею було багато як світлих, так і трагічних сторінок історії. Ми не в праві нав’язувати їм свій погляд на історію, як і вони нам свій. Я проти плацу Бандери у Варшаві і площі Дмовського у Києві.

Проте, якщо ми не хочемо зупинятися в минулому, а бажаємо будувати спільне майбутнє, то маємо наголошувати на спільних для наших народів постатей і подій: руських хоругов під Грюнвальдом, спільна оборона Відня, походи на Москву, князя Острозького, гетьмана Сагайдачного чи ідеолога українського консерватизму – В’ячеслава Липинського. Розбудова Східної Європи лежить на наших народах, а тому не варто робити ворожі кроки один до одного.

Юрій Бондаренко, речник “Традиції і Порядку”

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!