День Соборності в Лубнах як прояв містечкового націоналізму

Полтавщина ніколи не відрізнялась революційним духом чи націоналістичними проявами. Колиска, як то кажуть, українства: білені хати, вареники та галушки, воли у возах, селяни у наймах.

В політичному плані це завжди була вотчина соціалістів та комуністів, а зараз це електоральне поле радо плекають «радікали Ляшка».

В Лубнах після розвалу совка засіла бувша місцева партійна номенклатура. Засіла крєпко і надовго. «Брєжнєвський застій», кумівство, клановість і економічна стагнація – це все про нинішній райцентр із 40-тисячним населенням.

Однак є дещо в цьому сірому райцентрі, що вселяє оптимізм та надію. Зумовлено це, мабуть, історично. Засноване як оборонна фортеця в 988 році Володимиром Великим, місто в подальшому стало столицею «держави» Яреми Вишневецького, центром козацького, а в подальшому і гусарського полку, в 1804 році ледь не стало центром губернії, а в 1905 році в Лубнах вийшла друком перша україномовна газета «Хлібороб», а в самому місті проголошена робітнича республіка.

Вже четвертий рік поспіль на День Соборності на центральній площі міста, названій гучно і пафосно «Володимирський Майдан», відбувалась акція з викладення карти України зі свічок. Останніми роками організатори додали ізюминку – смолоскипи, знак «ідея  нації» в центрі карти, а під закінчення заходу колективне прочитання Молитви Українського Націоналіста.

Збирається небагато від 20 до 30 людей щорічно. Навряд чи можна розраховувати на більше. Це молодь в переважній своїй більшості.

Фейсбук, Контакт, Інстаграм, пости, фотки, поширення, іронічні і схвальні коментарі, створення подій, нагадувань, дзвінки, смс: «Не забудь – сьогодні захід!»

На заході завжди виступають учасники АТО – бійці ЗСУ, добробатів, волонтери. Ми поступово переходимо до формування історичного образу українця-переможця – мужнього, впевненого, успішного, який контрастує з образом українця гнобленого та тужливого.

Цей захід має виховний характер, його результати неможливо виміряти кількісно і зараз, вони непомітні оточуючим. Однак вони стають зрозумілими в критичних для держави ситуаціях, коли в Лубнах формується найбільший та найперший блокпост у 2014 році, а лубенці стають одними із найперших у лави добровольчого батальйону Азов.

Все-таки є щось в цьому сірому райцентрі, що вселяє оптимізм та надію…

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!