Феміністки. Гуртом пригноблені

A woman holds a placard during a "Slut Walk" protest in Jerusalem May 29, 2015. Several hundred people on Friday took part in the protest, marching through Jerusalem's center. The SlutWalk movement began after a Toronto policeman suggested in 2011 that women could avoid sexual assault by not dressing like a "slut." REUTERS/Baz Ratner TEMPLATE OUT

“… Ми взяли на себе працю перекласти цей текст через те, що по-перше, його авторка – жінка, і не може бути звинувачувана у сексизмі до жінок, а по-друге, вона не оперує неприємними для наших єврогопників термінами – “культура”, “традиція” і т.д., а значить її не звинуватити у “скрєпах”. Отже, смачного читання.”

Брати Капранови

Феміністки, які прикрасили стіну Кремля своїм великомудрим гаслом (ідеться про цю акцію) -це лише маленький шматочок тієї безкомпромісної боротьби проти сексизму, яка останніми роками розгорнулася у Європі та США.

Якщо ви гадаєте, що головним об’єктом погноблення з боку злісних білих самців-фашистів на Заході є бідолашні мусульмани, горопахи-мігранти, безталанні чорношкірі та небораки-трансґендери, то можете не хвилюватися – ваші уявлення безнадійно застаріли.
Головним об’єктом погноблення з боку білих самців у розвинутих країнах є ЖІНКИ.
Пам’ятаєте шведську феміністку, яка звинуватися Джуліана Ассанжа у зґвалтуванні за те, що він, коли за її запрошенням зайнявся з нею сексом, вграв її без презерватива? Ця прекрасна пані раніше звинувачувала свого студента у sexual harassment. Харасмет цей виявився у тому, що він на її лекції відправляв есемеску. Де ж тут харасмент, запитаєте. А от де: якби вона була чоловіком, він би так не зробив. Вчинок його був проявом нахабного гендерного фашизму.
Так от ця пані цілком серйозно вважала, що три мільярди самців перебувають у злісній сексистській змові проти трьох мільярдів самиць. Це була офіційна теорія, яку вона багато разів озвучувала.
Ще кілька років тому пані ця здавалася фріком: зараз це майже норма.
Щодня нові й нові мегаскандали струшують ЗМІ та інтернет Феміністка Шарлота Прудман виставила своє фото у LinkedIn. Нахаба-самець на ім’я Александр Картер-Сілк насмілився написати, що вона має “чудовий вигляд”. “Сексизм! – заволала міс Прудман. – Як насмілився цей фашистський самець хвалити моє обличчя, а не професійні здібності!”. Більшість лівих ЗМІ стало на бік пані Прудман.
Нобелівський лауреат сер Тім Гант під час виступу на ланчі у Південній Кореї, необережно пожартував під час 30-секундної промови. На його лихо, ланч організовували кольоровані феміністки, які тут-таки заявили, що сер Тім Гант … серйозно закликав до створення роздільних жіночих лабораторій. Літак з сером Гантом ще не встиг торкнутися посадкової смуги у Гітроу, а нобелівського лауреата вже викинули з інституту. Одна з дам навіть вимагала позбавити його Нобелівської премії. Коли сер Тім Гант чесно зізнався, що лише пожартував, то Washington Post присудила йому non-apology of the year.
Про зґвалтування й мови немає, це – святе. З точки зору сучасної феміністки сексу не існує. А лише чоловіче насильство.
Якщо чоловіка ще не посадили за секс, то це не його заслуга – це їх, феміністок, недопрацювання. Кількість п’яних студенток, які спочатку тягнуть у своє ліжко самця, а вже зранку позиваються до нього за зґвалтування, долає усі рекорди. Думка, що за деякі власні вчинки треба відповідати, навіть на спадає цим прекрасним леді на думку.
Останні новини з поля бою проти сексизму: дві дами, одна Susan Fowler з Uber, інша — AJ Vandermeyden з Tesla, звинуватили своїх роботодавців та всю Кремнієву долину взагалі у сексизмі та дискримінації жінок і на підтвердження навели вбивчий приклад: у Tesla працює значно більше інженерів-чоловіків, ніж жінок! І справді, чим це пояснити, як не гендерним фашизмом?
При цьому уся боротьба проти сексизму, уся ця вакханалія свободи та торжество фемінізму закінчується лише в одному випадку: щойно заходить про іслам. Це – табу.
Феміністки тижнями обговорюватимуть образу, якої завдали бідолашній Шарлоті Прудман. Але запитати, наприклад, чи добре, що не десь там у Африці, а у Нідерландах чи Швеції сомалійським дівчатками на кухонному столі без анестезії ножем ріжуть клітор – цього ви у феміністок не знайтеде.
Видатна Айан Хірсі Алі у своїй книзі The Nomad навіть знайшла багато феміністок, які вважали це “особливістю культури” та “засобом жіночого самовираження”,
Марш проти Дональда Трампа? – та будь ласка!. Але якщо у англійському містечку Ротерем протягом десятка років пакістанські банди ґвалтували дівчаток і зґвалтували їх півтори тисячі, то говорити про це – неполіткоректно. Той, хто міркує про це – фашист і нацист.
Знаєте що?
Я вам повім непристойну річ – у сучасному західному суспільстві жінка має більший вибір, ніж чоловіки.
Це проявляється у всьому, навіть в одязі. Жінка може носити спідниці, а може – штани. А тепер уявіть собі чоловіка у спідниці?
Те саме стосується соціальних ролей.
Це правда, що жінки заробляють менше за чоловіків. Але й вибір у жінки значно більший.
Жінка може піти працювати, а може вийти заміж. Ніхто не здивується, що жінку утримує чоловік.
А зараз уявіть собі чоловіка, який замість вийти на роботу, одружився і його утримує дружина. На нього всі показиватимуть пальцем. Його зватимуть альфонсом.
І не треба казати, що жінка, яка вийшла заміж і одразу опинилася у шоколаді – дурепа. З точки зору життєвої зручності її поведінка є однією з найвигідніших стратегій виживання.
А знаєте, що кількість чоловіків, які роблять операцію зі зміни статі на жіночу, учетверо перевищує кількість жінок, які міняють свою стать на чоловічу? Невже всі ці чоловіки хочуть, щоб їх погнобили?
Автор цих рядків, як ви можете здогадатися, зовсім не проти рівності жінок. І навіть більше.
Якщо подивитися, яка риса європейського суспільства протягом віків сприяла його розвитку та прогресу, то я беруся довести, що цією рисою була моногамія та цінність жінки, що витікала з неї. Східні культури – арабський світ, Індія, Кітай, Японія – усі були абсолютно різними. Вони мали лише одну спільну рису. Всі вони були полігамними. Там чоловіки не конкурували за жінок. Вони набирали з них гарем і самостверджувалися коштом жінок-рабинь.
Проте сучасний західний фемінізм не має нічого спільного з боротьбою за жіночу рівність. І до речі, він ніяк не навіює жінкам думку, що вони рівні. Він твердить, що усі вони – жертви. Що їх образили.
І тут, власне, ховається відповідь на питання.
На початку минулого століття ліві усього світу – комуністи, анархісти, соціалісти – розраховували на пролетаріат. Вони боролися за права погноблених трударів.
Нині лівому істеблішменту потрібні нові категорії погноблених, за права яких можна боротися. До цих категорій і входять: мігранти, мусульмани, люмпени, геї, трансґендери – і звісно, жінки. Жінки – це невичерпний рудник, з якого добуваються жертви погноблення. Якщо переконати половину населення у тому, що їм всі винні, це відкриває небачені можливості. Маркс з його пролетаріатом відпочиває.

Юлія Латигіна 

Переклад на українську: Брати Капранови

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!