Микита Нерез: Фемінізація української душі

Однією з серйозних проблем, якщо не основною, кризи національного менталітету є жахлива «фемінізація» української душі. Для розуміння цього не потрібно далеко ходити. Подивіться на реакцію на будь-яку резонансну політичну подію. Що ви побачите? Істерику, надмірну емоційність і майже повну відсутність розсудливості, сили та витримки, які часто більш притаманні чоловікам ніж жінкам. Суспільство реагує як жінка, суспільство думає як жінка та поводить себе як жінка. В найгіршому сенсі розуміння цього слова, Україна схожа на звичайну “бабу з народу”.

Як зазвичай зображається Україна в фольклорній творчості, пропаганді, в революційному мистецтві? Це завжди дівчина, завжди зраджена, завжди, хоч і горда та непокірна, але страждаюча. Це згубне жіноче начало простежується у всьому, від сприйняття історії до зовнішньополітичних традицій. Україна завжди шукає собі «захисника», а не береться захищати інших. Ми завжди думаємо куди б втекти та за кого вигідніше вийти, ніж як взяти те, що належить нам. Одним з найважливіших елементів римської пропаганди було зображення Риму як народу-переможця, чоловіком, а підкорені варварські землі — жінками. Це символізувало перемогу імперського чоловічого початку і домінування. Чи можемо ми мати щастя в державі, яка завжди хоче традиційно слідувати за «сильним чоловіком», а не вести за собою інших? Чому Україна не може зображатися як молодий витязь, захисник святої русі та візантійського спадку? Ці питання не дають мені спокою. Нам потрібно максимально маскулізувати український менталітет. У всьому: від творчості до політики, задачею національної еліти має виковка нового образу України — прекрасного лицаря, нащадка Русі та Візантії, що прокинувся від сну. Наша держава має стати поводирем, а не молодшим братом чи сестрою кого б то не було.

Микита Нерез 

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!