Друг “Сталкер”: “Мій 2014”. Вогнехреще. Уривок

Київ. 1 година ночі. 20 січня. Вулиця Грушевського.
Я відчував, немов граю у якусь комп`ютерну гру на кшталт Call Of Duty. З нашої сторони колонади стадіону розливали коктейлі Молотова. Узявши один, я побіг між колонами, де стояв густий білий дим і усе це було схоже на повноцінні бойові дії з якогось добротного шутера. До позицій Беркуту було метрів двадцять, усю цю територію між колонами прострілювали з рушниць гумовими кулями. На мить висунувши голову у протигазі за колони, я відчув, як по капюшону моєї куртки сковзнула куля. У білому диму я не бачив друзів, ворогів, беркут, я бачив лише себе, та пляшку з бензином. Навколо люди кидали велетенські полум`яні кулі у поліцію – у відповідь їм огризалися вогнем з рушниць. Кинувши коктейль Молотова, я побачив, як він розбився об залізні грати паркану. Суміш загорілась і полетіла на «беркутів». Ці «горді воїни» кремезної статури покидали шоломи, щити, гвинтівки і почали себе гасити наче смажені півні. Уся ця ситуація мене сильно розвеселила і я побіг за новою порцією «щастя», щоб пригостити моїх «любих друзів». На місці, де розливали коктейлі Молотова стояв хлопчина років двадцяти. На плечі у нього був магнітофон, з якого лунав хіп-хоп. І люди – старі, чоловіки, юні хлопчики, ба навіть дівчата – весело, під музику розливали бензин у пляшки, закорковували їх ганчірками, йшли кидати у міліцію.
До нас підійшов чоловік років п’ятидесяти:
– У меня сегодня юбилей – мне 50 лет. Коллеги на работе подарили коньяк. Дорогой. Долларов 500 стоит. Лучше я его выпью здесь с вами, ведь сегодня настоящий праздник. Не думал я, что когда-то смогу кинуть бутылку с бензином в этих пидорасов. Спасибо, ребята, вы сделали самый лучший подарок на мое День рождения за всю мою жизнь.
Ковтнув з горла дорогого пойла. Ми весело під музику закоркували наші коктейлі, та пішли кидати вогонь за наше майбутнє.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!