Наступна Республіка: Про нових більшовиків і недоторканих

Схоже, ми помилились. Як і більшість консервативно налаштованих громадян нашої країни.
Не маючи жодної прихильності до організаторів так званого «Маршу рівності» та ідей, які вони відстоюють, ми вирішили просто проігнорувати цей захід. Як і всю їх активність загалом. Ми не бажали надавати їх ідеологічному збоченню забагато ваги та «кидатись в бій» з цією ідеологією абсурду. Адже очевидно – в суспільстві є серйозніші проблеми, ніж порядок денний ЛГБТ-активістів. Але саме ці важливіші речі професійні та ідеологічні захисники меншин припхали на свій марш.
«Смерть нації», «Make love not civil war»… — давайте говорити відверто. Вся ця шобла, яка сьогодні виступає під веселковими прапорами, яка окупувала всі можливі правозахисні організації та фонди – це сучасний мейнстрім лівого руху. Плоть від плоті марксизм та більшовизм. ЛГБТ та «гендерна» тематика – це лише чергова спроба цих новітніх комуністів знайти себе. Не склалось з робітничим рухом? Візьмемо меншинами! Не вийде з жінками? Спробуємо з гомосексуалістами! Цього замало? Почнемо війну з «цисгендерними» чоловіками будь-якої орієнтації.
Вони не займаються захистом прав людини. Вони займаються захистом своєї ідеології – таким самим збоченням людської природи та суспільного устрою, як і сто років тому. Чи має значення їхня сексуальна орієнтація чи будь-які інші деталі їх особистого життя? Жодного.
А що ж має значення? Має значення той факт, що маніпулюючи темою захисту прав людини ці діячі вибили для себе імунітет в українському суспільстві. Імунітет проголошувати будь-які ідеї, пригрівати під своїм крилом будь-яких осіб. І користуючись цим імунітетом та покровительством від певних кіл в інших країнах, ці люди ще й мають нахабство тримати всю країну за горло, позиціонуючи себе гарантом української євроінтеграції.
Кожна спільнота – політична, ідеологічна, активістська, бізнесова, мистецька – має нести відповідальність за свою діяльність перед суспільством. Особливо в непевний час тяжких випробувань – таких, які переживає Україна сьогодні. Політичні ЛГБТ-активісти пригрівають під своїм крилом ультралівих, дають їм медійний майданчик, переймають їхні ідеї. Вже сьогодні в цих ідеях є місце відвертому саботажу та заграванням з темою «миру» в стилі фінансованих Кремлем активістів «за мир» в Європі в розпал Холодної війни. І організатори ЛГБТ-руху не бажають брати на себе хоча б якусь відповідальність – тільки вимагати якісь екстра права для якихось меншин.
Іронічно, що декларуючи захист прав сексуальних меншин в Україні, своєю акцією ЛГБТ-активісти створюють потужний асоціативний зв’язок в суспільній свідомості між нетрадиційною формою особистого життя окремих людей та ворогами України. Проте нам такий асоціативний ряд ні до чого. Особисте життя, на нашу думку, має лишатися в особистому просторі. Натомість ворожі та відверто шкідливі політичні та ідеологічні рухи мають отримувати однозначну, гідну та публічну відповідь.
Схоже, що ігнорувати це ліве збіговисько було не найвідповідальнішим рішенням консервативної частини українського суспільства. А жорстка і однозначна відповідь на будь-які майбутні прояви лівого саботажу буде цілком виправдана.

Наступна Республіка

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!