Петро Нетяга: Потреба тотальної декомунізації

В Україні триває процес очищення від комуністичної спадщини. Однак наразі наша держава робить лише перші кроки до справді всеохопної декомунізації. Звісно, перші політичні рішення у цьому питанні – вже добре, але поки вони радше «відтіняють» величезне поле для подальших дій.

Утім, попри деякі нюанси, у боротьбі з комуністичною символікою і пропагандою Україна все ж досить послідовно рухається вірним шляхом. Про деякі інші критично важливі сфери цього сказати не можна.

На 26-му році незалежності у багатьох галузях діє радянське законодавство. Зокрема, зберігається в Україні й радянський адміністративно-територіальний поділ. Кількість та межі нинішніх адміністративних одиниць (надто – областей) визначалися господарсько-економічними, військово-стратегічними і навіть партійно-номенклатурними потребами СССР. З історією та потребами Української держави вони не мають нічого спільного.

Те саме стосується дотеперішньою «недоторканність» старих, віджилих бюрократичних структур і практик. Тож украй важливо не обмежуватися символікою і назвами. Пам’ятаймо: перейменування умовного «Ленінська» на умовний «Українськ» та скидання комуністичних бовванів мало що вирішить, якщо життям і далі заправлятимуть прямі ідейні нащадки ленінсько-сталінських більшовиків (хоча, ситуація не зміниться на краще, якщо на їх місце прийдуть адепти західного нео-мраксизму). І проблем це викликатиме все більше, з огляду на кон’юнктурну «децентралізацію» та характер регіональних «еліт». Нещодавня спроба «рекомунізації» вулиць Одеси – лише перший дзвінок. Так і бовванів можуть спробувати повернути…

Отже, декомунізацію України успішно здійснить лише суспільна сила, здатна підійти до справи комплексно та не зв’язана по руках і ногах із попередньою системою влади.

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!