Едуард Юрченко: Путінізм проти консерватизму

Контролюючий Росію режим вже досить давно взяв курс на загравання з консервативною ідеєю. Це проявляється в дещо меншій мірі, ніж використання державницької риторики, проте є більш тонкою і ефективною стратегією Кремля (в тому числі і в сфері зовнішньої пропаганди). Це цілком природно, адже зараз в розвинених країнах існує потужне соціальне замовлення на тверду консервативну позицію. Це закономірна реакція на тотальне засилля «культурних марксистів» і ліво-лібералів в поєднанні з наростаючими кризовими явищами в соціально-економічній і політичній сфері. Цілком природно, що образ «брутального східноєвропейського лідера» в поєднанні з імітацією консервативного іміджу викликає досить позитивну реакцію у багатьох європейців. Однак, проблема полягає в тому, що реальний путінізм є не просто не консервативним, він глибоко ворожий консерватизму в самих в своїх підставах.

У всіх східноєвропейських країнах,що пережили падіння монархій в 20 столітті існують добре оформлені і досить впливові консервативні рухи. Адже державний переворот і грабіж (в деяких випадках ще й вбивство) монарха є злочинами в будь-якому випадку. Відповідно, держава повинна була певним чином очиститися від таких неприємних моментів у минулому, що й було реалізовано досить успішно у багатьох консервативних країнах. І отримало назву декомунізація . Варто додати, що суспільство переважно підтримало такі дії влади, за винятком, зрозуміло, різноманітних ліваків, які зараз є активними симпатиками «консервативної» РФ Цікавий збіг, чи не так?
У Росії нічого подібного до недавнього часу навіть і уявити не можна було. І проблема не тільки в суперечливості питання про спадщину дому Романових. Йдеться саме про системний підхід. Ті чи інші історичні моменти нерідко використовуються в путінській пропаганді, проте навіть про найменшу прив’язку до сучасності мова не йде.

Традиціоналістський консерватизм, як в Росії, так і в усьому світі базується не лише на національно-державницьких традиціях. Величезне значення має розуміння суспільства, як живого організму: з одного боку солідарного та єдиного, з іншого боку далекого від механічної регуляції. Фундаментом такого порядку є природні спільноти громадян. Найголовнішою з них є родина. Як справи у путінізма на цьому фронті? Формально,безумовно, декларуються цілком консервативні принципи але на практиці правлячий режим РФ не тільки не сприяє відродженню родини але й продовжує антиродинну політику «совдепу».

Законодавство, як і раніше відкрито дискримінує чоловіка і підриває його статус голови родини і батька. Ніяких реальних спроб зупинити епідемію розлучень не відбувається. Більш того, саме при путінському режимі було розпочато запровадження так званої ювенальної юстиції. Простіше кажучи бюрократичної системи яка дозволяє чиновникам безкарно і безвідповідально втручатись в життя родин, вилучати (без відповідної постанови суду) дітей і здійснювати інші зловживання. Консерватори всього світу ведуть боротьбу проти цього огидного явища. Деякі з них, мабуть, наївно покладають надії на РФ Але нагадаємо – саме за правління Путіна ювенальна юстиція почала запроваджуватись в Росії.

Цікавою є ситуація з проблемою абортів. РФ впевнено тримає одне з перших місць за їх кількістю в світі. Скорочення їх кількості давно перетворилось з проблеми етичної в проблему виживання нації та елементарного жіночого здоров’я. Аборти завжди наносять шкоду жіночому організму, а в умовах жахливої російської «медицини» вони давно породили справжню епідемію безпліддя. Крім того проти них категорично виступає православна церква яку Путін намагається перетворити в важливий елемент своєї ідеології.
І що? Мабуть «православний лідер» і борець за «духовні скрепи» намагається принаймні обмежити абортивну вакханалію? Аж ніяк. Регулювання абортів залишається в РФ одним з найбільш ліберальних в світі. Такі країни Європи, як наприклад Великобританія або Фінляндія мають більш жорстке законодавство з цього приводу. Про такі консервативні країни, як Польща мова загалом не йде – там аборт просто заборонено.

Виникає закономірне питання: якщо оплот родинних цінностей РФ чому їх ефективніше захищають в низці країн ЄС?

Важливим питанням є і відносини держави з релігією. Консерватори завжди займають послідовно дружню позицію по відношенню до релігії. В тому числі й консерватори світські і не пов’язані з конкретною конфесією або віросповіданням (наприклад, така ситуація в США .

В Ерефії, на перший погляд, склався міцний союз РПЦ та влади. Але на практиці все виглядає зовсім по іншому. Союз звісно є, але він існує між можновладцями путінського режиму та верхівкою церкви. Ні про яку системну підтримку або, принаймні, адекватну взаємодію мова не йде.

Кошти які систематично виділяються керівництвом РФ для структур РПЦ є лише платою за лояльність її керівництва. Проблема полягає не лише в моральному розкладі значної частини церковної верхівки, яка витрачає все на власні потреби, а не на розвиток церкви. Влада легко могла б змінити ситуацію, як би сприймала православне християнство принаймні як важливий інструмент впливу. Але немає навіть такого ставлення…

Реально практикуючи православні не дуже прихильні до спроб схрестити культ «совдепа» з їх релігією. А ось «православні» формату Поклонської, з «міроточивим бюстом» та «червоним прапором перемоги» в одному флаконі, це ідеальний варіант для режиму.

В Грузії, Болгарії та Греції православні церкви мають державний статус. Офіційна державна релігія зберігається в більшості країн Скандинавії та Великобританії. Величезну роль (законодавчо закріплену) відіграє католицизм в Польщі.

В більшості країн Європи існують законодавчі механізми, що регулюють і заохочують дружню взаємодію релігійних структур та держави. Все це чудово поєднується зі світським характером держави та релігійною свободою. Отже, підходить і країні з декількома конфесіями.

Але путінізм просто намагається тримати релігійну сферу під контролем. Ніяке «духовне відродження» його не цікавить і більш того, явно сприймається як потенційно небезпечне явище.

Підведемо висновки путінської «консервативності».

Перше, збереження та відродження національно-державницьких традицій. В РФ з цим ситуація одна з гірших в Європі і найгірша в Східній Європі.

Друге, підтримка та захист родини і природного порядку в суспільстві. Ситуація у путінській РФії одна з найгірших в світі і, однозначно, найгірша в Східній Європі.

Третє, підтримка релігійної активності суспільства і конструктивна взаємодія з церквою. Ситуація найгірша в Європі і одна з найгірших в світі. Навіть в комуністичному Китаї релігійне життя має кращі перспективи для розвитку.

Отже, путінський режим є одним з найбільш ворожих до традиціоналістського консерватизму в світі.

 

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!