Михайло Лебедь: про політику в контексті подій 9 травня

А тепер трохи про політику в контексті подій 9 травня. Точніше – про інформаційні війни.

“Бессмертные полки на Украине сметают и калечат радикалов”, “Бессмертный полк давит украинских нацистов” (с)

Ну, ви зрозуміли звідки заголовки?

Тепер пояснюю до чого це я.

Друг АТОшник, який до того ж ще й переселенець з Донецька, 8 травня запитував мене, що на мою думку слід робити, щоб “вата не воспряла” після 9 травня.

А я йому сказав, що те, що буде в головах проросійськи налаштованих людей, залежить не стільки від того, який матимуть настрій і що думатимуть безпосередні учасники заходів 9 травня (і проросійські, і проукраїнські учасники були загалом пригнічені і невдоволені вчорашніми подіями), скільки від того, як це подадуть російські і проросійські ЗМІ.

А там, нагадую, в пропаганди бінарна логіка. І можливі тільки два меседжі – “Украинские фашысты не дали провести Бессмертный полк” і “Мы провели Бессмертный полк вопреки украинским фашыстам”.

І той, і той меседжі вигідні російській пропаганді. Але в різній мірі. Перший меседж пригнічує, але створює жадобу помсти. А другий – створює почуття піднесення і бажання щось робити далі.

Щоб ви краще зрозуміли що в проросійської аудиторії, яка мешкає в Рашці, окупованих і неокупованих територіях, в головах, ось вам декілька тез:

1. Те, що ніде українські суди не заборонили “Безсмертні полки”, а в Маріуполі протизаконна “заборона” мера була геть усіма проігнорована, – це все проросійську аудиторію не цікавить.
Це надто складно для чорно-білої логіки. Для них в Україні – “фашыстський рєжим”, тому усі “безсмертні полки” апріорі пройшли всупереч заборонам рєжиму. Тобто вони будуть вірити в заборони, навіть якщо заборон нема.

2. Те ж саме і щодо охорони мирних зібрань поліцією. Попри гучні випадки заполітизованості та поліцейської жорстокості щодо проукраїнських активістів в окремих містах і навіть місцях, поліція загалом дійсно намагалась недопустити сутичок максимально відсторонено від таборів обох політичних поглядів. Більше того – в Києві українськими прапорами і “Героям слава!” від нацгвардійців очільники правоохоронців візуально показали, що, мовляв, правоохоронці – на стороні Української держави.
Але це все також надто складно для проросійської аудиторії. Прапор України для них – “фашыстський прапор”. А проукраїнські мирні контрдемонстранти чи радикали – посібники “фашыстського рєжиму”. Тому прафоохоронці можуть бути або хитрими “псамі фашызма” які не завжди діють своїми руками, або “нашімі рєбятами, которіе нам помагают вопрєкі фашыстскому рєжиму” (нагадую, хто радісно кричав “Бєркут! Бєркут” в 2014).

Тепер повернімося до меседжів проросійських ЗМІ (“Бессмертные полки на Украине сметают и калечат радикалов”, “Бессмертный полк давит украинских нацистов”), які вочевидь надихнуть частину проросійської аудиторії.

Чому так вийшло?

Вочевидь, через гучні скандали з діями поліції.

Найгучніших було два. В Дніпрі, де поліція прикривала “тітушек” Вілкула у бійках. І в Києві, де спецпризначенці поліції жорстоко били і катували активістів ОУН.

І не треба надіятись на когнітивний дисонанс в головах у проросійської аудиторії від того, що “пси фашыстского рєжима” побили чи дали побити “фашыстских молодчиков”. Як я пояснював вище, це вже не “псы рєжима” для них. А “наші рєбята” в формі. Партизани.

Якщо з тим, чому так вийшло в Дніпрі все ясно (Вілкул контролює поліцію), то зупинюсь докладно на київському інциденті.

Впевнений, що очільники МВС і Нацполіції САМЕ ТАКОГО не планували (нагадую, що дівчат спецпризначенці тягали за волосся і кидали об стіни, а чоловікам били по головах і змушували ходити на колінах). Спершу був просто незаконний наказ заблокувати у будинку ОУНівців, які хотіли вийти зі своєю контрдемонстрацією поряд з “Бесмертним полком”.

Але потім після декількох загалом несерйозних правопорушень (димовухи з вікна) хтось з очільників поліції… віддав наказ спецпризначенці штурмувати офіс. Причому, судячи з усього, з усною індульгенцією на насильницікі дії. Мовляв, “хлопці, якшошо – прикриєм”.

І сталося те, що сталося.

Причому для російської пропаганди вже неважливо, чи будуть спецпризначенці покарані. Меседж вже пішов. Чекаємо активізацію проросійських публічних заходів.

Чи будуть спецпрезначенці покарані – важливо для українського суспільства.

І не хотілося б бути Кассандрою, але… Не вірю, що будуть.

Бо це екс-беркута.

Вони беруть участь в “програмі лояльності” Авакова і Геращенка. Тобто їм пробачають навіть майданівські події в обмін на вірність.

І “КОРД”, звісно, ніхто теж реформовувати не збирається.

Власне через це інцидент і був настільки кривавим і жорстоким. Екс-беркута мстилися майданівцям. На радість російській пропаганді, і на горе українській мрії в справедливість.

І будуть мститися ще. Це не останній випадок…

Михайло Лебедь, правозахисник

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!