Роман Желєзнов: До Дня Космонавтики: колонізація космосу – погляд націоналіста

«…Свою ідеологію націоналізм будує на максималізмі, здоровому егоїзмі, любові до свого, нетерпимості до ворожого й активизмі, здатному бути заліз¬ним тараном для розторощення чужої сили, що схоче станути нації на перешкоді»

Микола Сціборський, «Націократія»

Життя – постійна боротьба, і статичність, як правило, характерна для тупикових гілок розвитку. Кожна нація у певний момент стає перед вибором – освоювати нові території, ведучи експансію зовні, або задовольнятися вже наявним життєвим простором. Завдання держави, орієнтованої на інтереси нації, – не тільки зберігати вже наявне, завойоване незліченними поколіннями славних предків, а й примножувати свій вплив заради майбутнього прийдешніх поколінь.

Європейський дух першовідкриття не знає меж, і коли пращури нашої цивілізації побували на всіх континентах Землі, їхній допитливий розум спрямувався в небесні вершини. На зміну абстрактним фантазіям з розвитком прогресу прийшли теорії. Земні ресурси не нескінченні, і конкуренція за їжу, воду і пальне все частіше диктує свої умови на міжнародній арені, а транснаціональні корпорації ставлять інвестиції в розробку високих технологій у пріоритет.

У фантастичних фільмах і книжках колонізація інших планет здається простим і логічним кроком розвитку людської цивілізації, але ще менше півстоліття тому вчені навіть не підозрювали, що люди зможуть виживати протягом тривалих періодів часу в космосі. Тому перші запуски здійснювалися за допомогою тварин, а не астронавтів, і тільки в 1961 році історичний політ Гагаріна, який тривав «всього» 108 хвилин, дав поштовх для подальшого дослідницького інтересу в цьому напрямку.

До середини 1970-х років астронавти успішно осіли в орбітальних космічних станціях. Першими стали «Салют» і «Skylab», потім їм на зміну прийшов «Мир». На ній космонавти продовжували ставити рекорди проживання в космосі – лік стажу перебування на орбіті йшов вже не на хвилини і години, а вимірювався місяцями.

Сьогодні Міжнародна космічна станція виступає в якості чіткого свідчення того, що люди можуть нескінченно довго жити на низькій навколоземній орбіті. З тих пір як перший екіпаж МКС прибув на станцію в 2000 році, МКС стала постійним плацдармом для проведення експериментів, спостереження за космосом і в цілому життя космонавтів і астронавтів у космосі.

Стрімкий розвиток техніки дозволяє думати, що колонізація космосу – цілком досяжна і виправдана ціль у близькому майбутньому. Глибокий вакуум і наявність дешевої сонячної енергії відкривають нові горизонти для електроніки та металургії. Фактично умови виробництва на Землі менш сприятливі через велику кількість вільного кисню в атмосфері, що погіршує якість лиття та зварювання і робить неможливим отримання надчистих сплавів у промислових обсягах. Успіх у подібних галузях фактично виведе все людство на принципово новий рівень прогресу.

Наш націоналізм – націоналізм ХХІ століття: він технократичний, прогресивно орієнтований та інноваційний. Він впевнено спрямований у майбутнє, а не рефлексує над минулим. І саме націоналісти сьогодні стверджують, що нація не повинна тупцювати на місці. Більше того, для наших людей у сучасному світі це єдиний шанс вижити, трансформувавшись у щось досконаліше, використовуючи для цього свою перевагу – дух, волю та інтелект. Як прорік Фрідріх Ніцше, «людина є те, що має бути подолане». Історія людства досі творилася у політичних акціях, війнах, революціях… Історія надлюдства буде нерозривно пов’язана з наукою. 

Подобається матеріал? Поділіться ним з друзями у Facebook!